ВИ́МИКАТИ, аю, аєш, док., перех., діал. Вирвати. — Горох також ще відновиться. Раз якось уже й зацвів був, та як ударив град, то стовк його дочиста. Люди вимикали, а я лишив (Круш., Буденний хліб.., 1960, 44).
ВИМИКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́МКНУТИ, ну, неш, док., перех. Припиняти дію чого-небудь, перериваючи зв’язок із загальною системою. — І я взявся усунути обрив [проводів], не вимикаючи струму (Гончар, І, 1954, 257); Потім я вимикаю.. телефон, світло над головою і віддаюся думкам (Ю. Янов., II, 1958, 15): Водограй мовчав, бо двірник завжди вимикав у ньому на ніч воду (Кучер, Голод, 1961, 453); // Припиняти дію якого-небудь приладу, механізму. Дорога в ущелині круто спадала вниз, шофер вів по ній машину, вимкнувши мотор (Кучер, Чорноморці, 1956, 437).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 430.