ВИ́МІЗЕРНІТИ, ію, ієш. Док. до мізерні́ти. — Вона, виходить, злякалась не моєї великої любові, а мого маленького чину… Коли ж ти, людино, вимізерніти встигла? (Стельмах, Правда.., 1961, 64).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 431.