ВИ́МІРКУВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́міркувати. Вона була убрана по-буденному, але в тому недбайному [недбалому] убранні було знать добре виміркуване кокетство (Н.-Лев., І, 1956, 296).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 431.