ВИМІЩА́ТИ, а́ю, а́єш, недок. ВИ́МЕСТИТИ, ещу, естиш і ВИ́МІСТИТИ, іщу, істиш, док., перех. і чим, рідко. Задовольняти почуття злості, досади і т. ін., роблячи кому-небудь неприємність, зло. Та вже й убралась того дня панночка хороше! А стара супиться та все бурчить.. Панночка наче не чує того слова. Стара тільки тим виміщає, що нас душить (Вовчок, І, 1955, 113); Тут заливають часом свою очманілу голову ревниві парубки, щоб потім.. вдертися в гущу молоді і виміщати всю свою злість і любовні невдачі на суперникові (Шиян, Баланда, 1957, 83); Всю злість він вимістив на дочці вдови Вихристючки — Ганні (Речм., Весн. грози, 1961, 21).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 433.