ВИНАХІ́ДЛИВІСТЬ, вості, ж. Властивість за знач. винахі́дливий. Він аж тремтів увесь, коли траплявся такий небезпечний випадок.., де можна було дати волю своїй винахідливості, умінню, хоробрості (Гончар, І, 1954, 95); Подумав [Зеленський] і про винахідливість Дороша, чимало його винаходів застосовано в цеху (Собко, Біле полум’я, 1952, 232).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 439.