ВИНОГРА́ДНИК, а, ч. Ділянка землі, плантація, де вирощується виноград. Кругом хати зеленів здоровий виноградник (Н.-Лев., II, 1956, 223); Ото виноградник. Дев’ять гектарів… (Вишня, І, 1956, 373).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 441.