ВИОБРА́ЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ОБРАЗИТИ, ажу, азиш, док., перех., діал. 1. Зображувати. Степанида виобразила на обличчі щось подібне до привітної посмішки (Коп., Дуже добре, 1937, 187).
2. Уявляти. — І як же ви, пані, виображуєте собі нашу дальшу подорож, нашу будущину? (Фр., III, 1950, 69).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 445.