ВИ́ПАЛ, у, ч. 1. спец. Дія за знач. випа́лювати1, ви́палити 4, 5. Використання природного газу гірничозбагачувальними комбінатами дозволить впровадити процес магнетизуючого випалу залізних руд (Наука.., 3, 1961, 25); Випал глиняних і фаянсових виробів.
2. Одночасний постріл з кількох рушниць, гармат; залп. Ми тепер стріляли раз по раз випалами і вроздріб (Панч, Іду, 1946, 77); Почувся випал з кріпосних гармат (Довж., І, 1958, 252).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 447.