ВИПИ́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВИ́ПИЛЯТИ, яю, яєш, док., перех. 1. Пиляючи, робити отвір, заглибину. У деяких комах.. яйцеклад на кінці зазублений на зразок пилки, з допомогою якої комаха випилює в рослині заглибину для відкладання яйця (Захист рослин.., 1952, 19); Випилювати пази.
2. Вирізуючи пилкою, виймати яку-небудь частину з чогось або виготовляти щось. Щоб виправити помилку, довелося спускати водолаза і там, під водою, випилювати бруски із кліті відповідно до профілю днища (Коцюба, Нові береги, 1959, 45).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 450.