ВИ́ПИЛЯНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́пиляти. Огорожа тут особлива, викладена із товстих цеглин, випиляних із ніздрюватого черепашнику (Збан., Мор. чайка, 1959, 11).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 450.