ВИ́ПИСКА, и, ж. 1. Дія за знач. випи́сувати, ви́писати (у 1, 6 знач.). За столом завжди зустрічав їх [арештантів].., збивши на потилицю кашкета, веселий надзиратель Савченко, що порядкував випискою (Вас., І, 1959, 202).
2. Те, що виписане з тексту. Дякую теж за виписки з "Лялечки" (Коцюб., III, 1956, 230); Додому [Марійка] повернулась пізно з книжками і зошитом, заповненим виписками (Донч., V, 1957, 422); У Віктора не було інших документів, крім виписки із історії хвороби (Руд., Вітер.., 1958, 48).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 451.