ВИПЛЕ́СКУВАТИ, ую, уєш, недок. Раз у раз плескати, створювати короткі, різкі звуки, що нагадують виляски. Жорка-одесит ходив на напівзігнутих ногах, конвульсійно дригав колінами і виплескував у долоні (Збан., Мор. чайка, 1959, 159).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 454.