ВИ́ПОЛОСКАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́полоскати. Його [боцмана] волосся не виполоскане морем і не обпалене сонцем (Ткач, Жди.., 1959, 3); — А хіба я винна, що ваша душа мита, але не виполоскана? — з гідністю відрізала Фросина (Стельмах, Хліб.., 1959, 172).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 457.