ВИПРА́ВНО-ТРУДОВИ́Й, а́, е́. Признач. для перевиховання, виправлення порушника громадського порядку, злочинця за допомогою праці. — Як ти байдуже, безсердечно віддаєш однокласника, нашого товариша до виправно-трудового табору (Донч., V, 1957, 367),
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 460.