ВИПУСКНИ́Й, а́, е́. 1. Признач. для випускання чого-небудь. Стояли разом, що так рідко трапляється в їхній роботі, яка кидає їх увсібіч: то до пульта управління, то до випускних отворів у задній стінці мартена, то до ковшів (Загреб., Спека, 1961, 66); Випускний клапан.
2. Стос. до випуску з навчального закладу. Часто згадувала вона свої шкільні роки і особливо випускний вечір після закінчення десятирічки (Руд., Вітер.., 1958, 43); Випускні екзамени.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 465.