ВИ́ПІЧКА, и, ж. Те саме, що випіка́ння; // Спосіб або якість випікання. За вказівкою лікаря хворий може одержувати білий хліб звичайної випічки (Технол. пригот. їжі, 1957, 268); — Здрастуйте, пане Франко! Чого так пізно? А я приготував для вас буханець! Випічка — пух… (Кол., Терен.., 1959, 241).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 453.