ВИРАХО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́РАХУВАТИ, ую, уєш, док., перех. 1. Лічити, обчислювати шо-небудь. Грицько став згадувати про якусь трудну задачу, став вираховувати її в голові (Вас., І, 1959, 177); Взявши на полиці зошит, [Давид] сів до вікна близько й почав щось у ньому писати: якісь цифри, вираховував щось (Головко, II, 1957, 86); Вираховує верхівець, скільки часу йому треба їхати (Донч., I, 1956, 177); — Самого цукру.. треба було купити, — вирахувала вона, — не менше, як фунтів з п’ять (Смолич, II, 1958, 39).
2. Утримувати певну суму із заробленої плати і т. ін. Бухгалтерія тепер цілу зиму буде вираховувати певну суму із зарплати доглядача за .. втрату, аж поки навесні гуси та лебеді повернуться знов, як це вже було одного разу (Гончар, Тронка, 1963, 316).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 467.