ВИ́РОБІТОК, тку, ч. 1. Дія за знач. виробля́ти 1-5. Наша країна домоглася значного збільшення виробництва металу, видобутку вугілля і нафти, виробітку електроенергії (Колг. село, 4.І 1955, 1); [Вітровий:] Я сам розробив план, щоб різко повернути колгосп, підняти трудову дисципліну, збільшити норми виробітку (Корн., II, 1955, 221).
2. Кількість виробленого, одержаного внаслідок праці. Брінкман закінчив підраховувати виробіток, стиха свиснув (Собко, Запорука.., 1952, 247); Його виробіток уже перейшов через тисячу гектарів умовної оранки, хоч осінь ще триває (Ю. Янов., Київ. опов., 1948, 44).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 472.