ВИРО́ДЖУВАТИСЯ, ується, недок., ВИ́РОДИТИСЯ, иться, док. 1. Втрачати кращі риси, ставати гіршим, неякісним. — Працювати треба завжди і скрізь, — не погоджувався Василь. — Без праці людина деградує, вона вироджується (Загреб., Спека, 1961, 25); // у кого — що. Перетворюватися в кого-небудь гіршого, у щось гірше. Ми вели б неустанну боротьбу між собою, котра остаточно мусила виродитися у ненависть (Коб., І, 1956, 93).
2. біол. Знижувати свою життєвість (плодючість, здатність пристосовуватися до зовнішніх умов і т. ін.) в кожному наступному поколінні організмів, що призводить до вимирання. Головне — зберегти насінні властивості сорту і не дати йому виродитись (Колг. Укр., 11, 1958, 35).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 474.