ВИРІЗНЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся, недок., ВИ́РІЗНИТИСЯ, нюся, нишся, док. Виділятися серед інших, бути помітним через які-небудь ознаки. Дедалі вирізняються окремі групи і розмови (Л. Укр., II, 1951, 480); Деякі голоси Ярошенко впізнав одразу; вирізнялися два дисканти братів Мосурів (Вас., Вибр., 1950, 105); Ніжний чорний вус вирізняється на поголеному і безклопітному обличчі (Ле, Мої листи, 1945, 133); Серед тих собак вирізнявся своїм зростом великий Волохан. У запряжці він вів за собою інших собак, бо був найсильніший (Трубл., І, 1955, 276); На Київщині в XVII ст. вже не було общинного землеволодіння, ясно вирізнилися окремі господарства (Укр. іст. ж., 1, 1960, 69).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 470.