ВИРІ́ЗЬБЛЮВАТИСЯ, юється, недок., ВИ́РІЗЬБИТИСЯ, иться, док. 1. Виділятися різко окресленими лініями, контурами. Поволікся [Сашко] до скирти соломи, що вирізьблювалася на пагорку (Десняк, II, 1955, 402); Мідно-червоні шати розлогих дубів яскраво вирізьблювалися на тлі суцільної стіни зелених ялин (Хижняк, Тамара, 1959, 292); На верхів’ї гори, на фоні голубого неба яскраво вирізьбилась постать Зіньки (Шиян, Баланда, 1957, 74); // Чітко вимальовуватися, поставати в уяві. В уяві вирізьблювалася чепурненька хатка, передом до вулиці (Ле, Опов. та нариси, 1950, 134); В його уяві знову чітко вирізьбився образ матері, яка зараз у поліському колгоспі жне жито (Десняк, Опов., 1951, 50); Не вирізьбився у пам’яті батьків образ, і він у мислях домальовував його (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 155).
2. тільки недок. Пас. до вирі́зьблювати. Часто статуї вирізьблювались у скелях і бували величезного розміру (Іст. середніх віків, 1955, 60).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 471.