ВИ́СВИСТ, у, ч. Дія за знач. висви́стувати і ви́свиснути, а також звуки, утворювані цією дією. Тільки увійшов Яків в гущавину кущів, як ліс несподівано гогонув: галас, вигуки, висвисти з усіх кінців (Вас., II, 1959, 63); З висвистом крутилося розмальоване коло (Гончар, Таврія.., 1957, 47).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 480.