ВИСИПЛЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся, недок., ВИ́СПАТИСЯ, плюся, пишся; мн. ви́спляться; док. Спати довго, досхочу, цілком задовольняючи потребу у сні. — Лягай раніше, висипляйся, бо завтра чи і вночі доведеться спати, — каже їй хазяйка (Мирний, III, 1954, 82); [Савка:] Ти, Василино, завтра не буди мене рано. Хоч раз на тиждень висплюся до ладу (Вас., III, 1960, 60); Моряк поспішав виспатись, бо вже кілька ночей або зовсім не спав, або спав по дві-три години (Трубл., І, 1955, 351).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 483.