ВИ́СКОЧЕНЬ, чня, ч., зневажл. Те саме, що ви́скочка. Сулятицький.. тільки кивнув головою на його [Дідушка] глибокий уклін. Ненавидів вискочня і не приховував цього (Гжицький, Опришки, 1962, 81); Йому [Мамієві] дуже кортіло збити пиху цьому зазнайкуватому вискочню (Добр., Тече річка.., 1961, 115).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 487.