ВИСКРИ́ПУВАТИ, ую, уєш, недок., розм. Раз у раз видавати рипучі звуки, раз у раз скрипіти. Злегка шамотіли шовкові хвости панянських спідниць та вискрипували лакові чобітки паничів (Мирний, III, 1954, 261); Скриплять, вискрипують, вилискують столи. Вином закаляні і пальцями залапані (Бажан, І, 1946, 187).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 487.