ВИ́СЛОВЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́словити. — Я думаю, — мовив Каркайло, — що треба з усіх тих рад, які тут досі були висловлені, взяти потрошку з кожної (Фр., IV, 1950, 105); Висловлена Бовдюгом премудрість припала до серця всім запорожцям (Довж., І, 1958, 255).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 488.