ВИСОКООСВІ́ЧЕНИЙ, а, е. З широкою освітою, з великими знаннями. Як показує багатюща і різноманітна спадщина Шевченка, він був високоосвіченою людиною разом із своїми сучасниками — Бєлінським, Герценом, Тургенєвим, Некрасовим, Добролюбовим і Чернишевським — стояв на вершині тогочасної культури (Наука.., 3, 1961, 15); Онопрій спочатку ніяковів перед Гриньовим, Відчувши, що високоосвічений Гриньов — ягідка не його поля, уникав навіть вступати з ним в розмову (Іщук, Вербівчани, 1961, 68).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 494.