ВИ́СТАВКА, и, ж. Публічний показ спеціально підібраних предметів і місце цього показу. Ми ходили два рази в театр в Києві і на виставку картин (Л. Укр., V, 1956, 5); Скульптор поспішав. Удома чекав ще не закінчений проект пам’ятника Дзержинському. А до виставки проектів залишилися лічені дні (Донч., 1956, 481); — Золоту медаль маю за озиму пшеницю, На виставці в Москві видана (Кучер, Чорноморці, 1956, 43); // Сукупність предметів, виставлених для огляду — Заспокойтеся, діти. Дідусь тільки в гості прийшов, покажіть краще йому виставку наших робіт (Ів., Таємниця, 1959, 84); * У порівн. Було їх [картин] чимало тут. Справді, як виставка, — краєвиди, жанрові картини (Головко, II, 1957, 453).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 498.