ВИСТИЛА́ТИСЯ, а́ється, недок. 1. Те саме, що вистеля́тися 1. * Образно. Все краща та краща картина вистилалася перед Христиними очима (Мирний, III, 1954, 298).
2. Пас. до вистила́ти.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 501.