ВИ́СТРІЛ, у, ч., рідко. Те саме, що по́стріл. Були тут страшнії гармати, Од вистрілу дрижали хати, А пушкарі то клались ниць (Котл., І, 1952, 188); // Звук від вибуху порохового заряду в каналі вогнепальної зброї. Я прицілився, гуркнув вистріл (Фр., II, 1950, 65).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 502.