ВИ́СТУПЦІ, ів, мн. (одн. ви́ступець, пця, ч.), розм. Хатні туфлі. А одежа яка: ..шовкова плахта, виступці золотом вигаптувані (Стор., І, 1957, 188); По підлозі зашаркав хтось виступцями (Панч, Синів.., 1959, 101).
◊ На ви́ступці, ірон. — іди (ідіть) геть. — Ну, а тепер, — к бісу, на виступці! — весело загомоніла вона. — Незабаром батько з матір’ю буде! (Мирний, II, 1954, 236).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 505.