ВИТВО́РЮВАТИ 1, юю, юєш, недок., ВИ́ТВОРИТИ, рю, риш, док., перех. Робити що-небудь існуючим, в процесі творчої праці викликати до життя; створювати. В нас уже кілька комісій, котрі впорядковують термінологію всякого роду, витворюють і ухвалюють ті чи інші неологізми (Сам., II, 1958, 372); Мова така ж жива [і]стота, як і народ, що її витворив (Мирний, V, 1955, 307); Війна вже витворила свою, воєнну, мораль і встановила свої, воєнні, звичаї (Смолич, Мир.., 1958, 169); // Породжувати що-небудь, викликати появу чогось. Життя не встигло ще витворити в ній тої злоби, що буває найсумнішою прикметою всіх людей, покривджених природою (Фр., III, 1950, 62). ВИТВО́РЮВАТИ2 див. витворя́ти.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 508.