ВИ́ТОРГ, у, ч. Гроші, одержані від продажу чого-небудь. На картоплі добре заробили, славний виторг. І так щобазару (Горд., І, 1959, 433); І в сільмазі на неї не жаліються. Ще й разу не опізнилася на роботу, недостачі у виторгу не мала (Кучер, Трудна любов, 1960, 9).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 515.