ВИ́ТОРГУВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́торгувати. Приймаючи виторгувані за них [картини] гроші, Короджій розповів друзям-художникам про те, що справді робиться на верховині (Скл., Карпати, II, 1954, 167).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 515.