ВИ́ТОРОПИТИ, плю, пиш; мн. ви́тороплять; док., перех., розм. Широко розкрити очі від здивування, несподіванки і т. ін. — Отуди к лихій годині! — виторопивши очі, сказав Грицько та й замовк (Мирний, II, 1954, 299); Я виторопив очі, дивлюсь і питаю: — То ви ж хто такий і чого вам треба у моїй квартирі? (Вас., IV, 1960, 21).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 515.