ВИТРАЧА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ВИ́ТРАТИТИСЯ, ачуся, атишся, док. 1. Використовуватися, вживатися для чого-небудь. Обчислення продуктивності праці дає змогу також виявити, скільки витрачається праці на одиницю продукції (Вісник АН, 7, 1957, 3).
2. Губитися, втрачатися, пропадати даремно. Кладовщика не було, довелося чекати його хвилин п’ятнадцять.. Напевно, в кожного не мало отак витрачається часу (Донч., І, 1956, 507).
3. Витрачати багато грошей, коштів; робити великі витрати. — Краще кинути більше коштів на експлуатацію тих, що є, плантацій, аніж даремно витрачатись на цю… (Ле, Міжгір’я, 1953, 110); — Оце я так витратився на клуню та на хату, що вже не маю ні шага грошей (Н.-Лев., IV, 1956, 204).
4. тільки недок. Пас. до витрача́ти.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 517.