ВИ́ТРИМАНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́тримати 6, 7. Це був кабінет вченого. Витриманий в темно-бордових тонах, він настроював, сприяв поглибленій, наполегливій роботі (Ів., Тарас. шляхи, 1954, 394); В народному дусі витримані Лисенком фантастичні танці в опері "Утоплена" (Нар. тв. та етн., 2, 1965, 18).
2. прикм. Який не має відхилень від основних принципів; послідовний. Ви он кажете, що в моїй "Одержимій" епічний тон не витриманий, що навіть і вона лірична (Л. Укр., V, 1956, 436).
3. прикм. Який уміє володіти собою, відзначається стриманістю. Як хотів і Короджій дізнатись про Ружену у лікаря! Але обоє вони були обачливі, витримані люди і говорили тільки про хворобу (Скл., Карпати, II, 1954, 169); — Ось,.. — каже Федь, — даю тобі вірне непорушне слово: буду витриманий комсомолець, а не лихач! (Ю. Янов., І, 1954, 177); Чумаченко був спокійний і витриманий у бою (Гончар, І, 1954, 228).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 518.