ВИТЬО́ХКУВАТИ, ую, уєш, недок., перех. і неперех. Співати, тьохкаючи (про соловейка). Мар’яна одхилила голову вбік, зацікавлена слухала, що витьохкував недалечко в гіллі соловей (Вас., І, 1959, 280); І соловей в просвітленому гаї витьохкує (Гонч., Вибр., 1959, 371).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 524.