ВИУ́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́УЧИТИ, чу, чиш, док., перех. Те саме, що вивча́ти 3. [Степан:] Мені Антон Спиридонович совітують виучувать бумаги напам’ять (К.-Карий, І, 1960, 326); — На тій сцені стоїть парубок, сказати б, артист, і залицяється до дівки, бо так воно у них по книжці виходить, з якої вони виучують свою виставу (Кучер, Трудна любов, 1960, 371); [Любов:] Я вже готова. Тільки роль виучу; по весіллі мій дебют (Л. Укр., II, 1951, 61); Треба було б розгніватися і накричати на меншого, що він забувся, хто і за що виучив його на учителя. Але сьогодні обходиться без крику (Стельмах, І, 1962, 595).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 524.