ВИХЛЬО́СКУВАТИ і ВИХЛЬО́СТУВАТИ, ую, уєш, недок., розм. Час від часу хльоскати, хльостати батогом, різкою і т. ін. Коло дачі, вихльоскуючи нетерпляче батогом, стоять візники (Вас., II, 1959, 218); А Антосьові байдуже: бігав собі понадворі та батогом вихльостував (Свидн., Люборацькі, 1955, 8); * Образно. Дерева вихльоскували голим віттям над головою в майора (Загреб., Європа 45, 1959, 167).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 528.