ВИХЛЮ́ПУВАТИСЯ, ується, недок., ВИ́ХЛЮПАТИСЯ, ається, док. 1. Виливатися, переливатися через край від різкого руху, хитання, струсу і т. ін. (про рідину). Стала Василева мати частувати; чарка тремтить у мене в руці, — усе й вихлюпалось (Барв., Опов.., 1902, 398); А гаряча гарбата хлюпала їм на руки, на сорочку й на лице. Вихлюпалася майже вся (Март., Тв., 1954, 151); * Образно. Татари не могли зупинитися, ззаду насували нові лави і вихлюпувалися з пробоїни хвилями (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 476).
2. тільки недок. Пас. до вихлю́пувати.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 528.