ВИ́ЧЕРПАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́черпати. Іцко пригадав собі, що.. є стара, давно вичерпана від нафтових засобів яма (Фр., VIII, 1952, 413); — Питання вичерпане, — сказав пілот пересохлими губами (Ю. Янов., І, 1954, 48).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 537.