ВИЧЕ́РПНИЙ, а, е. Який охоплює все в деталях, подробицях; всебічний, повний. Лектор уважно записує всі запитання і на кожне з них дає вичерпну відповідь (Шиян, Партиз. край, 1946, 90); — Я хочу якнайдокладніше вивчити завод, мати вичерпні відомості про технологічні процеси на ньому (Шовк., Інженери, 1956, 152).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 537.