ВИ́ШИКУВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́шикувати. Завмерли вишикувані полки (Гончар, II, 1959, 359); Біля високих штабелів дров вишикувані в два ряди стоять двадцять чотири самохідних бензоцистерни і з десяток мотоциклів з кулеметами (Ле, Клен. лист, 1960, 37).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 541.