ВИШКРІБА́ТИСЯ і ВИСКРІБА́ТИСЯ, а́ється, недок. Пас. до вишкріба́ти і вискріба́ти. * Образно. З найдальших закапелків пам’яті вишкрібалося все для згадування (Загреб., Спека, 1961, 293).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 543.