ВИ́ШПАРУВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́шпарувати. Дмитро підібрав з землі обвуглений цурупалок і провів ним раз і вдруге по гладенькому вишпаруваному квадратику стіни (Коз., Гарячі руки, 1960, 27).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 544.