ВИ́ШТОВХНУТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́штовхнути. Тулився [аеродром] до невисокого пасма гір, виштовхнутих на поверхню землі могутніми вулканічними силами (Загреб., Європа. Захід, 1961, 37).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 544.