ВИ́ШУКАНІСТЬ, ності, ж. Абстр. ім. до ви́шуканий 2. По вишуканості будови [осетинських казок] я не знаю таких других в світовій народній літературі (Вас., IV, 1960, 47); Господар неприховано хизувався своїм аристократизмом та пишнотою і вишуканістю столу (Ле, Хмельницький, І, 1957, 162); У розміщенні картин.. була вишуканість, підказана безумовно вродженим почуттям естетики (Вільде, Сестри.., 1958, 314).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 545.