ВИЇЗНИ́Й, а́, е́. 1. Пов’язаний з виїздом (у 1 знач.). Ось уже понад місяць Даша працює виїзним касиром (Жур., Даша, 1961, 15); // Признач. для їзди, а не для сільськогосподарських робіт. Наступного дня скульптор поїхав. Вони вирушили разом з Іваном Федоровичем виїзною тачанкою (Гончар, I, 1954, 504); Сірі виїзні коні, в яблуках, викотились з густої імли й пішли чвалом (Кучер, Трудна любов, 1960, 13).
2. Влаштований, організований на певний строк за межами місця постійного перебування, місця роботи. В неділю.. в селі Щербанівці виїзна сесія губсуду буде розглядати справу "Матюшиної банди" (Головко, II, 1957, 183); Враховуючи свої виробничо-творчі ..можливості, театр запланував провести у цьому році 39 виїзних вистав (Мист., 6, 1958, 31).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 402.