ВКЛЕ́ПУВАТИ (УКЛЕ́ПУВАТИ), ую, уєш, недок., ВКЛЕПА́ТИ (УКЛЕПА́ТИ), а́ю, а́єш, док., перех. 1. Клепаючи щось, вправляти, вставляти в що-небудь.
2. перен., розм. Вплутувати в яку-небудь справу (звичайно неприємну). [Теофіл:] Скажи ж ти сам, від кого Круста міг про те дізнатись, що "давній друг Руфінового батька вернувся з Галлії"? По сих ознаках знайшли мене й забрали. А раби Руфінового дому вже докраю мене вклепали (Л. Укр., II, 1951, 437).
3. тільки док., розм., рідко. Те саме, що ви́кувати. Там єсть з чого шаблюку уклепати (Сл. Гр.).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 697.